Pirmoji knyga, kurią gavau dovanų iš Lietuvos, buvo jo "Varnėnas po mėnuliu".
O bendravau su Sigitu tik vieną kartą, prieš kokius 7 metus: pavežiau jį namo iš Rašytojų sąjungos, turėjau tada Fiat UNO, tai jam patiko tas pavadinimas. Tik prieš išlipant suprato kažkaip, kad aš iš Ukrainos. Sako "A, tai būtų dar ką pašnekėt..." Nežinau, ką jis turėjo galvoj. Liūdna, man jis tikrai baisiai patiko...
Štai ką jis 2004 metais "Šiaurės Atėnuose" parašė:
Žmogus eis palei Nerį, rankoj nešis laikraštį,
O ten smulkiom raidėm užrašyta: "Numirė Geda..."
– Kad numirė, tai numirė! – sakys žmogus. –
Matyti, taip reikėjo. Ką gi!
Ir – kelinta tai buvo valanda?

Українським френдам: вчора у Вільнюсі помер поет Сігітас Гєда, найвідомішій й, я впевнений, найкращий сучасний литовський поет, перекладач, есеіст... Він переклав литовською не тільки Данте або Коран, але й багато кого з українців - Шевченка, Українку, Франка. Був дуже оригінальною людиною, справжній митець, міг під час розмови або виступу перед аудіторією заспівати птахом! Були розмови, що він має шанс отримати Нобелівську премію...
В інтернеті знайшов чомусь лише один його вірш українською, ще 1974 року з книги "Хвилі Німану. Молода поезія Литви." Переклав Володимир Лучук.
Літало птаство високо - тепер
Літає низько, бо вгорі, високо,
Літак над ними крила розпростер,
А ген, куди не досягне вже й око,-
Хизуємось ракетами. Мене
Проймає жаль за землю цю простору.
Нехай співає птаство голосне
В лісах, сховавшись в листі від простору.
Ша землю, повну птаства і людей,
Нехай приносять хмари добрі вісті,
В блакиті сонце світиться, ніде й
Вітри не заворушаться зловісні!
Ракетами безмежжя досягнім
І осягнімо велич того розмаху,
О земле, земле-матінко, летім
І засвітімось факелами розуму!